0 800 20-42-42 Не зважаючи на деяке зниження посівних площ під зерновими, Україна все ж таки залишається ключовим гравцем на ринку зерна та є одним з основних постачальників цієї продукції на ринки Європи і світу. Виробництво зерна пов’язане з безліччю викликів та проблем, чільне місце серед яких належить боротьбі з хворобами зернових культур. Однією з таких хвороб, що найбільше дошкуляє товаровиробникам є – септоріоз.
Септоріоз – хвороба, що уражує всі без виключення зернові культури, крім того, здатна уражувати рослину від проростання до формування врожаю. При цьому, в межах рослини, ураженню піддаються всі органи: колеоптиль, листки, піхви листків, стебла, міжвузля, колос, тощо. Збудником хвороби є гриби родів Septoria та Stagonospora, проте навіть у межах одного виду злаків, збудником може виступати одночасно декілька видів грибів з вищезазначених родів. Найпоширенішими серед них є:
Septoria tritici – розвивається виключно на листі та закінчує цикл свого розвитку з появою прапорцевого листа де і завдає найбільшої шкоди;
Stagonospora nodorum – уражує крім листків, які пошкоджує ще на етапі колеоптилю, ще й колос, завдаючи також чималих втрат;
Stagonospora abenae – пошкоджує між іншим і листя, але найбільшої шкоди завдає при уражені колоса та здатен суттєво зменшити розмір колоса та кількість і масу зерна в ньому. Якщо розглядати домінування кожного з представлених видів у розрізі фенологічних фаз розвитку культур, то на перших етапах органогенезу, а саме від фази проростання до початку фази кущіння, більш активнішим буде вид - Stagonospora nodorum, далі – від фази кущіння до закінчення фази прапорцевого листка, беззаперечним домінантом буде виступати вид - Septoria tritici, а з моменту появи колоса до кінця вегетації однаково активно будуть прогресувати як Stagonospora nodorum, так і Stagonospora abenae. Безумовно, що кожен з зазначених видів має свою біологію розвитку, проте різняться вони не суттєво, а симптоматику почасти можуть розрізнити тільки фахівці. Тому будемо розглядати ці показники без конкретної прив’язки до виду.
Отож, симптомами, що вказують на ураженість рослини септоріозом є – дрібні плями жовтуватого забарвлення, що поступово збільшуються і змінюють забарвлення на бурувате з характерними чорними цятками в середині цих плям - на сходах злакових зернових. На листках же хвороба проявляється у вигляді продовгуватих плям, що мають жовто-коричневі відтінки, довжина яких на початкових етапах ураження не перевищує 1 см., а в більш пізніх фазах розвитку хвороби помічаємо суттєве їх збільшення аж до повного зливання в одну. При цьому також спостерігається повне висихання листка.
При уражені стебла спостерігаємо розпливчасту плямистість і крихкість міжвузля. Найчастіше саме ця хвороба стає причиною ламкості стебел і як наслідок спостерігається масове вилягання хлібних злаків навіть при найменшому вітрі. Симптоматика при уражені колоса проявляється у вигляді появи на колосових лусках бурих цяток, за певних умов вони можуть бути темно-коричневими і навіть фіолетовими, з обов’язковим освітленням тканин в місцях ураження та формуванням пікнід.
Саме пікніди і є основним джерелом ураження. Вони зимують на рослинних рештках, що залишаються на поверхні ґрунту, скиртах соломи і при розтріскуванні вивільняють пікноспори, які розносяться по полю за допомогою вітру та дощу уражуючи молоді рослини. Таке ураження буде називатись первинне. Крім того до первинного ураження можна віднести і ураження через заражений посівний матеріал. Після того як відбулось первинне зараження і гриб пройшов повний цикл розвитку, інфіковані рослини стають вторинним джерелом зараження. Всього за вегетаційний період може спостерігатись від 6 до 12 генерацій. Збудник добре розвивається в діапазоні від +4°С до +35°С, оптимальною ж температурою вважається +20-22°С. Також до оптимальних умов можна віднести підвищену (більше 80%) вологість повітря. Після зараження проростання пікноспор відбувається протягом 15-18 годин, далі триває інкубаційний період тривалість якого залежить від метеорологічних умов, культури та сорту і становить 6-14 днів. Також до чинників, що сприятимуть поширенню та розвитку септоріозу, можна віднести незбалансоване внесення високих доз азотних добрив.
Незалежно від періоду зараження рослини збудниками септоріозу, за відсутності вживання негайних заходів спрямованих на локалізацію та знищення хвороби, обов’язково отримаємо втрати врожаю. По-перше це буде виражатись в зменшенні в тій чи іншій мірі асиміляційної поверхні, по-друге зменшені продуктивності колоса і по-третє в зменшені якості отриманої продукції, в тому числі і схожості. Загалом втрати урожаю від ураження хворобою можуть становить від 20 до 40%, а в роки епіфітотій до 80%.
Тому важливо боротись з даною хворобою комплексно використовуючи різні методи, як профілактичні так і викорінюючи. До профілактичних методів переважно відносять агротехнічні прийоми направлені на знищення можливих джерел зараження, безпосередньо збудників або ж недопускання зараження. Серед них суворе дотримання сівозмін, просторова ізоляція, лущення стерні та глибокий зяблевий обробіток ґрунту (забезпечує знищення пікноспор), використання для посіву стійких сортів та здоровий посівний матеріал, здійснення посіву в оптимальні строки, а також обробка ефективними протруйниками, здатними забезпечити надійний захист від моменту проростання мінімум до фази трьох листків, наприклад, Галеон, ТН у нормі 0,55-0,75 л/т, Томагавк,ТН по 0,4-0,5 л/т або Пентафорс 322 FS, ТН з нормою 1,5-2,0 л/т. Неодмінне застосування у процесі вегетації як профілактичних так і викорінюючих фунгіцидних обробок такими фунгіцидами як Форсаж, КС з нормою 0,4-0,5 л/га, Корнет, КС по 0,5 л/га, Ретардин, ЕВ – 0,5-1,0 л/га чи Арбалет,КС з нормою внесення 0,5-0,75 л/га.
Застосування наведених заходів сприятиме контролю септоріозу та забезпечить повну окупність застосованих заходів через прибавку врожаю та збільшення якості отриманої продукції.
