Поява гербіцидів на основі імідазолінонів значно спростила боротьбу з бур’янами у посівах бобових культур, а згодом, з появою стійких гібридів, — і соняшнику.

Основними і незаперечними перевагами імазетапіру, імазамоксу та імазапіру є знищення як злакових, так і дводольних бур’янів після появи сходів культури, контроль (деякою мірою) наступних хвиль бур’янів та боротьба з вовчком соняшниковим. Крім того, значною перевагою цих препаратів є їхня безпечність для бджіл. Але як й інші гербіциди, імідазолінони не є безпроблемною панацеєю, їхнє застосування вимагає певного набору знань та врахування особливостей.

За своєю дією на рослини імідазолінони, як і сульфонілсечовини та триазолпіримідини, є інгібіторами ацетолактатсинтази. Під дією гербіциду відбувається припинення поділу тканин у точках росту, рослина перестає рости та згодом гине. Відповідно, для ефективної роботи препарату необхідно, щоб цільові об’єкти перебували в чутливих фазах розвитку, середньо- та малочутливі — в початкових. Наприклад, амброзія полинолиста найчутливіша до дії гербіцидів у фазі сім’ядоль—першої пари справжніх листків, осот рожевий — у фазі розетки. Зрозуміло, що для боротьби з проблемними бур’янами слід застосовувати максимальні норми препаратів.

Крім спільних рис, окремі препарати групи імідазолінонів мають і деякі відмінності, зокрема у співвідношенні ґрунтової та листкової дії, а також післядії на наступні культури.

Препарати на основі діючої речовини імазетапір (Юпітер®) мають потужну ґрунтову дію та високоефективні під час застосування в якості ґрунтового гербіциду в посівах гороху та сої, особливо у разі внесення під передпосівну культивацію. Використовуючи цей препарат в якості післясходового, зокрема й у посівах соняшнику, стійкого до імідазолінонів, слід обробляти бур’яни лише у фазі сім’ядоль — першої пари справжніх листків у однорічних двосім’ядольних бур’янів та 2–3 листка — у злакових. Ґрунтова дія цього гербіциду у разі внесення по листку може взагалі не проявитися внаслідок сухості верхнього шару ґрунту, особливо на культурах пізнього строку сівби (соя, соняшник), що втім не позбавляє наступні в сівозміні культури від післядії.

Імазапір, своєю чергою, має ще більше виражену ґрунтову дію й у чистому вигляді використовується лише для боротьби з небажаною трав’янистою рослинністю та чагарниками на землях несільськогосподарського призначення. Але у 1996 році в США була виявлена природна стійкість до імазапіру дикого соняшнику, що пов’язано з наявністю в ньому природного гена AHAS. Саме це дало змогу створити гібриди культурного соняшнику, стійких до імідазолінонів, для захисту яких від бур’янів імазапір застосовують у поєднанні з іншою діючою речовиною цього класу — імазамоксом (гербіцид Хантер®).

Імазамокс, порівняно з попередніми діючими речовинами, має найкращу дію у разі використання препаратів на його основі (Молтено®) по вегетуючих бур’янах та найменшу післядію. Після його застосування навесні наступного року можна висівати ячмінь ярий, пшеницю яру та соняшник, що робить підхід до вибору наступної культури в сівозміні значно гнучкішим. Гербіцид Молтено® можна використовувати як для захисту сої та гороху, так і стійких гібридів соняшнику, що дуже зручно.

Наприкінці хотілося б сказати декілька слів про післядію гербіцидів цієї хімічної групи. Для розкладання цих діючих речовин обов’язковими є прогрітий ґрунт та наявність вологи. За сухої жаркої та холодної вологої погоди їхній розпад значно уповільнюється, тому на практиці термін післядії може значно відрізнятися від заявленої виробником. Саме тому це зумовлює необхідність пильнішої уваги спеціалістів на місцях до питання вибору культури на наступний рік та суворого дотримання регламентів внесення гербіцидів, що належать до цієї хімічної групи.