Основні хвороби цукрових буряків та побудова системи захисту від них

Основні хвороби цукрових буряків та побудова системи захисту від них.

Цукрові буряки, культура, цікава виробникам як з агрономічної точки зору так і з погляду економічної привабливості. З агрономічної точки зору, це є чудовий попередник, що залишає після себе чисте поле з потужним агрофоном та використовується переважно для посіву ярих культур, а інколи і озимих. Економічна ж привабливість забезпечується отриманням досить високого прибутку з одиниці площі не дивлячись на чималі вкладання на ту ж одиницю площі. Проте одним з факторів, нехтування яким може суттєво знизити очікуваний дохід, є поява та прогресування на певних етапах вегетації хвороб. Хвороби здатні вплинути як на урожайність коренів з гектару так і на їх цукристість. Втрати можуть становити від 15-20% до 45-50%, а за умов епіфітотій доходять до приголомшливих 70%. Тому знання біології та умов поширення хвороб і побудова, відповідно, системи захисту, є надважливим елементом технології з огляду на можливі втрати.

Найпоширенішими хворобами цукрових буряків, що проявляються практично на всій території України, є борошниста роса, рамуляріоз, іржа та церкоспороз. Розглянемо коротко біологію та умови поширення кожної з них.

Борошниста роса – збудником є сумчастий гриб порядку Erysiphales, а саме Erysiphe beta або Erysiphe polygoni. Джерело інфекції – конідії, овальної форми, безбарвні, розміром 30-36 х 10-15 мкм. Поширюються вітром з уражених рослин, в тому числі і дикорослих, тобто бур’янів. Проявляється у вигляді білого, ніжного, павутинного нальоту на листках буряків, який з часом ущільнюється, змінює колір та стає порошистим, а на його поверхні утворюються добре помітні чорні цятки, що є нещоінше як клейстотеції гриба. Інтенсивний розвиток хвороби спостерігається в умовах сухої та жаркої погоди, при температурі 25-30⁰С, часто на фоні різкого коливання денних та нічних температур та зниження її в нічні години до 12-15⁰С. Найсприятливішими є коливання температури від 27⁰С вдень до 12⁰С вночі, при цьому відносна вологість повітря може не перевищувати 30-40%. За таких умов рослини цукрового буряка втрачають тургор, в'януть та стають більш сприйнятливими до ураження збудником. Інкубаційний період хвороби дуже короткий і може становити, за певних умов, не більше 5^ти днів. Хвороба призводить до втрати фотосентетичної поверхні, та може вплинути як на недобір коренів так і втрату цукристості, в загальному в межах 30%. Найчастіше захворювання проявляється у кінці липня - початку серпня.

Рамуляріоз – збудником є мікоспоровий гриб Ramularia beticola. Джерелом інфекції є уражені рештки рослин, що містять гіфи гриба або його конідії, що мають циліндричну форму, розміром 10 х 4-5 мкм, з загостреннями чи завуженнями на кінцях. Проявляється у вигляді округлих або неправильної форми плям на листках, переважно без оббямівки. На ранніх етапах ураження, плями мають брудно-зелене забарвлення, на більш пізніх етапах розвитку, їх колір змінюється на сірувато-білий. Також варто зазначити що і розмір їх поступово збільшується та на пізніх етапах розвитку може сягати 8 мм. Ознаки хвороби дуже схожі на ураження церкоспорозом, однак, у рамуляріозу на відміну від церкоспорозу плями не мають обблямівки, а у вологу – покриваються сріблясто-сірим або білим порохоподібним нальотом з верхньої сторони листка. Найсприятливішими для поширення хвороби умовами є помірна, в межах 15-20⁰С, температура повітря та висока, 95% і вище, відносна вологість повітря. Також на поширення хвороби впливають загущенні посіви та нестача сірки. Інкубаційний період хвороби становить 16-18 днів. Хвороба також призводить до втрати листя проте дещо в менших масштабах. Більше впливає на недобір коренів, який може становити до 20%. Найчастіше поширюється під завершення вегетації в кінці серпня в вересні.

Іржа – збудник базидіальний, однодомний гриб Uromyces betae. Джерелом інфекції під час вегетації є уредініоспори, які формують декілька поколінь. Проявляється у вигляді опуклих помаранчевих плям розміром 2-5 мм. Пізніше в місцях утворення плям формуються черво-бурі подушечки – урединії гриба. На кінцевому етапі на подушечках добре помітні чорні цятки – телії з теліоспорами, зимуюча стадія гриба. Розвитку та поширенню хвороби сприяє тепла та волога погода. Інкубаційний період становить 10-17 діб. Хвороба суттєво порушує процеси асиміляції, підвищує транспірацію та інтенсивність дихання та знижує стресостійкість рослини, особливо посухостійкість. В результаті недобір цукру на уражених ділянках може сягати 10 – 15%.

Церкоспороз – збудник хвороби є мікоспоровий гриб Cercospora beticola. Джерелом інфекції є як рослинні рештки так і дикорослі рослини уражені хворобою. Інфікування як і випадку з борошнистою росою відбувається на фоні перепаду денних (27-32⁰С) та нічних (до 16⁰С) температур, проте, вологість повітря в цьому випадку має становити не нижче 60% хоча б протягом 18 годин. Якщо ж маємо тривалий період при якому волога становить понад 95% то епіфітотії уникнути дуже складно. Проявляється хвороба у вигляді дрібних, округлих плям світло-бурого чи світло-сірого кольору, розміром від 0,2-0,3 до 0,5-1,0 мм з червоною або червоно-бурою облямівкою. В суху погоду плями як і у рамуляріозу випадають, а от у вологу формують з обох сторін листка сіруватий наліт. Інкубаційний період триває 7-10 днів. Хвороба суттєво зменшує асиміляційну поверхню, порушує транспірацію та азотний обмін, як результат відбувається уповільнення росту коренів та суттєво зменшується вміст цукру. Тому цю хворобу вважають однією з найнебезпечніших. Загальні втрати врожаю можуть становити від 20 до 50%, а при епіфітотному розвитку хвороби до 70%.

Слід також зважати і на менш поширені проте не менш небезпечні хвороби такі як фомоз, аскохітоз, альтернаріоз і переноспороз. Втрати врожаю при уражені даними хворобами можуть становити від5 до 20%.

Для боротьби з даними хворобами ватро застосувати певну систему захисту. Перш за все це агротехнічні заходи: дотримання сівозміни, якісний обробіток ґрунту, забезпечення макро і мікроелементами, дотримання густоти посіву, боротьба з бур’янами, тощо. По-друге, використання стійких сортів. І звичайно ж планування внесення фунгіцидів, спираючись на результати обстеження та знання біології збудників хвороб з прив’язкою до реальних погодних умов. Для боротьби з хворобами цукрових буряків найчастіше застосовують діючі речовини фунгіцидів з таких хімічних груп як бензимідазоли (карбендазим, тіофанат-метил), триазоли (епоксиконазол, дифеноконазол, флутріафол, ципроконазол), стробілуріни (азоксістробін, піраклостробін, крезокси-метил) та морфоліни (диметоморф, спіроксамін, фенпропідин). Їх застосування має бути системним та виваженим. Не варто застосовувати на одному полі одні і ті ж фунгіциди декілька раз, це може призвести до утворення резистентності. Перше застосування фунгіциду варто проводити завчасто, ще до появи хвороби або на перших етапах її розвитку, а послідуючі з урахуванням інкубаційного періоду хвороби. Кращі результати будуть показувати двох чи трьохкомпонентні фунгіциди або подібне поєднання простих однокомпонентних продуктів в баковій суміші. Серед дієвих фунгіцидів, що застосовуються на цукрових буряках для боротьби з хворобами можемо виокремити продукти компанії Агросфера, а саме Форсаж, КС, Корнет, КС та Арбалет, КС. Ці фунгіциди можуть застосовуватись для контролю церкоспорозу, фомозу, рамуляріозу, борошнистої роси та деяких інших хвороб з нормою застосування від 0,25 до 0,5 л/га. крім того для підвищення стійкості проти комплексу хвороб, зокрема проти фомозу, можливо застосовувати борне добриво з вмістом бору 150 г/л, Маджестік Бор, Р, по 2,0 – 3,0 л/га, в період від 4-6 листків до змикання міжрядь.