0 800 20-42-42 
Найбільш повно переваги озимих хлібів можуть проявитися при наявності відповідних умов для їх успішної перезимівлі та весняно-літнього розвитку.
Пошкодження і загибель озимих можуть бути викликані осінньої посухою і слабким загартуванням сходів, сильними морозами в малосніжні зими, різкими коливаннями температури, рясними снігопадами і сніговим покривом, що довго не тане навесні (випрівання), застоєм на поверхні ґрунту води (вимокання), крижаними кірками, випиранням і розривом вузлів кущіння на важких ґрунтах, механічними пошкодженнями, грибними хворобами і ін. Нерідко загибель настає від спільної дії декількох факторів.
Вимерзання - одна з найбільш поширених і частих причин пошкодження і загибелі озимих. Під впливом тривалих морозів в клітинах рослин і міжклітинниках утворюється лід. Внаслідок відтягування води масою льоду цитоплазма зневоднюється і відбувається коагуляція її колоїдів. Цей процес незворотний - білок денатурується.
Кристали льоду порушують структуру зневодненої цитоплазми, в результаті клітини гинуть. Більш стійкими виявляються клітини з малим вмістом води, високою концентрацією клітинного соку, більшою проникністю цитоплазми для води, підвищеною еластичністю стінок.
Вимерзлі рослини, що вийшли з-під снігу, спочатку мають зелене забарвлення, але після відтавання стають в'ялими і швидко жовтіють.
З наближенням весни морозостійкість озимих падає. На початку зими вони можуть витримати більш низькі температури, ніж у весняний період (на глибині вузла кущіння: озимий ячмінь до -12°С; жито до -20°С; озима пшениця -16 ...- 18°С, але при сніговому покриві товщиною 35-40 см не гине навіть при температурі повітря -25 ... -30°С). Навесні ж, особливо після початку відростання, різкі коливання температури, що падає до -8 ... -10°С, можуть виявитися згубними для посівів.
Коріння озимої пшениці не має зимового періоду спокою, а тому в незамерзаючому ґрунті продовжує рости. Ріст спостерігається нижче глибини промерзання навіть при температурі від 1 до -2°С. З підвищенням температури зимовий ріст коренів посилюється.
Хороші результати в боротьбі із загибеллю озимих хлібів від вимерзання дає посів зимостійких сортів, пристосованих до конкретних ґрунтово-кліматичних умов. Надійно захищає озимі від зимових ушкоджень снігозатримання, оскільки сніг має малу теплопровідність. Під час експерименту, проведеного в Україні, при сніговому покриві 2-12 см від вимерзання загинуло 50% кущів пшениці, при товщині покриву 15-25 см - 27, 35-45 см - тільки 4%.
Випрівання озимини. Може відбуватися в наступних випадках:
- Якщо загущені, перерослі з осені посіви і озимина, що слабо загартувалася, покриті товстим шаром снігу, який навесні довго не тане, а також при неглибокому промерзанні ґрунту, коли озимина під впливом тепла, що накопичується, починає оживати і енергійно дихати під снігом;
- Коли на посівах озимих утворюється підвісна прозора крижана кірка, під якою відзначається підвищення температури. У цих умовах під впливом світла рослини поновлюють життєдіяльність;
- При випаданні снігу товстим шаром на ґрунт, що не промерз, коли озимина ще не підготувалася до зимівлі. Рослини продовжують рости, інтенсивно дихати і швидко витрачають запасні речовини.
При випріванні озимина гине від виснаження. Спочатку витрачаються вуглеводи, потім відбувається розпад білків, і, нарешті, ослаблені рослини захворюють сніговою пліснявою, склеротинією і іншими хворобами. При виході з-під снігу вони виявляються побурілими і дряблими, оскільки тканини мертвіють; листя нерідко покриваються білим нальотом плісняви.
При випаданні раннього снігу на незамерзлий ґрунт доцільно ущільнити його котками. В цьому випадку ґрунт швидко охолоджується, і ріст озимини призупиняється швидше. Слід уникати ранніх і загущених посівів, а також надмірного азотного живлення, оскільки густі перерослі посіви випрівають швидше, ніж своєчасно посіяні і такі, що нормально загартувалися. При надмірній товщині снігового покриву у кінці зими корисно прискорити танення шляхом розкидання по поверхні снігу золи, торфу, мінеральних добрив ґрунту. Крім того, необхідно руйнувати підвісну крижану кірку, а найголовніше - висівати стійкі до випрівання сорти.
Вимокання. Спостерігається у безстічних пониженнях і блюдцях, на глинистих, слабопроникних ґрунтах і в інших місцях, де ранньої весни під снігом або після його сходу скупчується снігова вода. Застій води викликає загибель озимини внаслідок порушення дихання (брак кисню, відсутність окислення) і підвищеної витрати цукрів для підтримки життя в анаеробних умовах. Швидко витрачаючи залишки запасів вуглеводів і інших речовин, такі рослини вже через 7- 10 днів жовтіють (розпад хлорофілу), а через 15 днів повністю знебарвлюються і гинуть. Озиме жито чутливіше до затоплення, ніж озима пшениця. Запобігти вимоканню можна посівом стійких сортів, відведенням води, що накопичується, влаштуванням з осені стічних борозен. Добрі результати дають вертикальний дренаж і досходове щілювання ґрунту.
Крижані кірки. Нерідко є причиною ушкодження або загибелі озимини. Розрізняють притерті і висячі кірки. Кожна з них може бути прозорою або каламутною. Найбільш небезпечна притерта прозора кірка. Вона утворюється, коли при відлизі сходить увесь сніг і вода, що з'явилася, з настанням морозів замерзає. Залежно від глибини відтавання ґрунту лід, що утворився, або щільно притирається до ґрунту, або сковує її на глибину відтавання. У останньому випадку озимина вмерзає в лід. Оскільки теплопровідність льоду в 5 разів вище за теплопровідність снігу, дія морозів і різких коливань температури на рослини посилюється, що призводить до вимерзання рослин. При повному вимерзанні їх в лід створюється непроникність для газів і порушується газообмін. В результаті тканини рослин обідняються киснем і збагачуються вуглекислим газом.
Не менш небезпечна притерта крижана кірка, що з'явилася у кінці зими, коли стійкість озимини різко знижується. Значно меншої шкоди завдає кірка, що знаходиться на поверхні ґрунту, що промерз, але не захоплює вузли кущіння рослин. Підвісна (висяча) крижана кірка з'являється внаслідок замерзання на поверхні ґрунту води, що скупчилася після відлиги. Якщо ґрунт талий, вода під льодом вбирається і між кіркою, що утворилася, і ґрунтом залишається вільний простір. Висяча кірка (особливо каламутна), що утворюється на ґрунті, що промерз, може не вплинути на стан озимини, а іноді навіть грає захисну роль, оберігаючи рослини від лютих морозів. Так, при температурі повітря до - 29°С температура під крижаною кіркою завтовшки 4 см не опускалася нижче - 14 °С. Проте з настанням відлиги і збільшенням інсоляції життєдіяльність рослин під кіркою посилюється, зростає небезпека їх ушкодження внаслідок випрівання і вимокання.
Прозору висячу кірку доцільно руйнувати суцільно або смугами (для охолодження ґрунту). Для боротьби з притертими крижаними кірками застосовують снігозатримання (за допомогою лісових смуг, щитів, розкидання хмизу і т. д.). Механічне руйнування притертої кірки призводить до сильного ушкодження рослин. У кінці зими притерту кірку, щоб прискорити її танення, посипають золою, калійною сіллю, ґрунтом або торф'яною крихтою. Крижана кірка, що утворилася після відлиги на поверхні снігу (наст), зазвичай не завдає шкоди озимині.
Випирання озимих хлібів може відбуватися восени, взимку або весною на важких, безструктурних ґрунтах, а також на ґрунтах, що не осіли до появи сходів, внаслідок їх осідання і поперемінного замерзання і відтавання. Особливо шкідливе випинання при подальших лютих морозах без снігового покриву, а також при пилових бурях, сухій вітряній погоді восени і навесні.
У боротьбі з випиранням озимини добрі результати забезпечує посів насіння на оптимальну глибину в ґрунт, що осів. При цьому дуже важливі своєчасна обробка ґрунту, застосування накочення і використання комбінованих орних і ґрунтообробних агрегатів.
Озимину, що піддалася випиранню, боронувати не можна. Своєчасне весняне (чи осіннє) коткування таких посівів кільчастими котками дає можливість притиснути голі вузли кущіння до ще вологого ґрунту і врятувати озимину від загибелі. Завдяки утворенню нових вузлових корінців рослини швидко рушають в ріст. При випріванні, вимоканні і інших небажаних явищах ослаблені рослини можуть вражатися сніговою пліснявою і склеротинією - хворобами, що викликаються грибами Fusarium nivale і Sclerotinia graminearum. В якості запобіжних заходів боротьби з цими хворобами добрі результати дають протруєння насіння перед посівом, боротьба з вимоканням і випріванням. Відмерлі рослини після танення снігу треба видаляти з полів шляхом боронування.
Геннадій Підпальний, науковий співробітник з агрономії компанії Agrosfera.
Замовити товар та отримати кваліфіковану консультацію можна за телефоном гарячої лінії 0 800 20 42 42
або на сайті.
